Тіло зберігає спогади, пов’язані з пережитою травмою або стресом. Водночас сам процес переживання може бути різним. Неможливо відчувати напруження так довго й так інтенсивно. Але щоб свідомість знову не поверталася до цієї фігури досвіду, можуть запускатися різні захисні реакції. Наприклад: істеричний сміх під час розмови про травму, «заглушення» відчуттів, свідоме уникання розмов про ситуацію, повторювані дії у повсякденному житті, рутинізація.

Безпека і відчуття захищеності є невід’ємними атрибутами тілесності, яких люди позбавляються щомиті під час війни. Поступова втрата емпатії та усвідомлення того, що відбувається, втома від потоку інформації можуть бути дуже небезпечними для населення, яке живе в умовах реальності, ураженої війною.