«Привид шахтарського торту» – це матеріалізований спогад про зниклу традицію, про міста, які втратили свій колективний ритм. Форма торта, створена з паперу, клею та акрилу, набуває вигляду застиглого ритуального предмета, наче святкового, але позбавленого життя. Білий колір стирає кордони між тілом, пилом і сіллю, перетворюючи десерт на об’єкт пам’яті.

Назва відсилає до шахтарських регіонів Донбасу, де святкування часто були контрастом до важкої праці. Тут “привид торту” стає метафорою зниклого побуту, застиглого в порожнечі після руйнування.