У роботі “Вогняний борщ” художниця зображує дві жіночі фігури — дорослу й дитину, виконані у текстильній техніці. Центральна постать тримає каструлю з борщем, із якої виривається полум’я — символ тепла, пам’яті, болю й виживання. У фоновому орнаменті, схожому на стару тканину чи стіну, проступає відчуття часу, зношеності, історії. Цей твір поєднує особисту й колективну пам’ять: борщ стає метафорою дому, турботи, але й втрати — у час війни.